- Наскільки нам відомо, частину заробітку з концертів Ви витрачаєте на допомогу воїнам АТО. На що саме плануєте використати гроші зароблені на концертах у Жовтих Водах?
- Усі ці роки наш колектив «Вар’яти Шоу» намагається підтримувати хлопців на фронті. За останні 4 роки ми передали на їхні потреби понад 4 мільйонів гривень. З червня 2015 року ми допомагаємо психологічно-реабілітаційному центру «Крок на зустріч» у Тернополі. І саме у цей центр буде направлено частину коштів, зароблених на концертах у Жовтих Водах.
- Оскільки Ви вже неодноразово були в Америці – назвіть декілька речей, які є в Україні, але немає там.
- Як кажуть, російський ліберал закінчується на українському питанні (сміється Сергій). Не вважаю це недоліком, але все ж їхня пунктуальність, їхня практичність, їхня дотриманість букві закону іноді вилазять боком тим, хто не звик до подібної системи цінностей. Звичайно, набагато простіше було б говорити про те, чого бракує нам у порівнянні з їхнім суспільством. І тут навіть справа не в хороших дорогах. Найбільше, що мене вражає у Америці – це те, як суспільство дбає саме про себе. Там немає якоїсь категорії людей яка була б викинута з суспільства чи обмежена у чомусь. Це саме те чого нам катастрофічно бракує.
- В одному з інтерв’ю Ви повідомили, що на переаншлагах вам легше зробити додаткові концерти, аніж підняти ціни на квитки. Як часто доводиться так робити? Чи залежить це від кількості населення міста?
- Як показує практика, це не залежить від кількості населення. Адже, що у Жовтих Водах, що у Києві було по два концерти. Щоправда у Києві зал був трішки більший. А на рахунок цінової політики я точно знаю, що серед трьох українських гастролюючих гумор-шоу, у нас найдоступніший квиток. Ми ніколи не накручуємо ціни. У шоу є певні принципи: до нас на концерт можуть прийти всі хто хочуть, а не лише ті, хто можуть собі це дозволити. Тому, у будь-якому місті, де в нас відбувається концерт, є певний відсоток квитків, які можуть дозволити собі і школяр, і студент, і молодий спеціаліст.
- Як гадаєте краще працювати у жіночому колективі, чи у чоловічому? У якому із них легше уникнути суперечок?
- Навіть не знаю. Я у жіночій компанії ніколи не працював. Не користувався ні Avon, ні Mary Kay (Сміється). Взагалі у нас творчий колектив і неважливо, хто в ньому домінує. Все одно ти так чи інакше приречений на конфлікти. Буде абсолютно неправильно казати, що у нас у колективі немає якихось непорозумінь. Але вони здебільшого пов’язані із творчим процесом. Адже я досить таки вибагливий керівник. Я тішуся тим, що у нас в останні роки максимально здорова атмосфера. Хлопці всі великі молодці та великі професіонали.
- За яким принципом Ви відбираєте теми для скетчів? І про що жартувати взагалі не хочеться?
- Ми працюємо з побутовим гумором. 8 років тому, коли створювалося «Вар’яти Шоу», я сказав хлопцям: у нас стовідсоткова українська мова, на сцені не лаємося і не жартуємо про політику, тому що вона вже оскому набила. І я навіть після всіх цих років не жалкую, що обрав саме цей шлях. Наприклад, політичний гумор, який традиційно є достатньо актуальним, недовговічний. Гумор — це досить дивна територія. Один і той самий жарт у різних людей може викликати різну реакцію. Тому секрет успішного гумору полягає у тому, що він актуальний саме тут, саме зараз і саме на цю аудиторію.
- Як відноситеся до декомунізації?
- Якщо дивитися глобально, то я підтримую це. Тому що жити у місті названому на честь Кірова, який конкретно нічого не зробив для людей, що проживають в Україні, не дуже приємно. Звичайно більшість ваших читачів зараз скажуть: «Та що він розуміє, і так далі», але я в такі моменти просто лютуюся. Все ж таки, подібні питання мають вирішувати місцеві громади.
- Чи часто до Вашої «вар’ятівської» сім’ї приєднуються нові артисти?
- Ні. Хоча у нас завжди відкриті двері, ми завжди у пошуку нових обличь. Я постійно кажу, що якщо у вас є бажання – приходьте, пишіть. Я навіть у минулому році кастинги робив. Але поки що у нашому колективі змін не має.
- Як ставитеся до критики? Кого вважаєте своїм головним критиком?
- Я максимально позитивно ставлюся до конструктивної критики. Вона допомагає стати кращим. Адже ти не завжди бачиш себе зі сторони. Саме тому ми кожного місяця робимо по три концерти у місті Львів, у маленькому клубі на 400 чоловік. Це для того, щоб «обкатати» матеріал. Ми зробили концерт і бачимо: тут смішно, а тут ні, це треба прибрати, це — залишити, а це — допрацювати. Ніхто не застрахований від помилок.
- Відносини всередині Вашого колективу дружні, чи ви ставитеся один до одного виключно як колеги?
- Знаєте, ми давно перейшли кордон «просто дружби». Ми вже дітей один в одного хрестимо. Як показала практика української політики, кумівство – це фундамент української державності. Тому ми укріпляємо наші стосунки і всередині колективу. Хоча, чесно кажучи, це заважає у роботі. Як можна кричати на рідного кума? (сміється).
- Як тримаєте себе у тонусі? Що порадите людям?
- Спорт ніхто не відміняв. Попри щільний графік намагаюсь про нього не забувати. Також ми майже весь час жартуємо. Це піднімає настрій. Теж не менш важливо бачити у людях хороше. Людина бачить навколо себе те, що хоче бачити. І намагайтеся робити те, що вам подобається, приносить задоволення.