Багато уваги приділялося кладці, яку мешканці Водобуду назвали «Міст надії». Вона була в такому стані, що пройти по ній було небезпечно. Проект по ремонту місточка виграв бюджет участі і було виділено близько 180 тисяч гривень для реставрації кладки. Провели повну заміну дошок і встановили поручні. Але що в місті збереглося надовго після реставрації чи ремонту? Лавки розбивають, нові плафони б’ють, лед-лампи знищують, урни перегортають, от дісталися і до відновленого мостику. Перила, які все літо на спекотному сонці зварювали хлопці «ФОБ Бойченка», по-троху викрадають. І так розумно це роблять. Поручні відбиті на місцях зварювальних швів. Якщо вже почали цю справу, то будуть і продовжувати. Мешканці Водобуду обурені такою поведінкою безсоромних людей: «Металістам немає діла до того, що сюди гроші вкладені, душа, здоров’я, багаторічні очікування. Їм головне вкрасти, здати і напитися потім. Оце для них щастя. А людям знов морока. Хоч бери та чергування вводь. Вони дочекаються того, що люди почнуть чинити самосуд»,- говорить перехожий мешканець вул. Потапова. Люди розчаровані тим, що самі не бережуть майно і не цінують того, що дісталося такими довгоочікуваними зусиллями.
Дикарям — аборигенам це не потрібно. С ножовкой по металлу в руках. Надо забыть на хуторе про бывшую цивилизацию. Вперёд, — к обезьяне !
Поймать этих тварей и утопить.
а в парку що робиться плафони побиті . по місту пакетів бутилок . хто це робе тому пофіг
Треба закрити усі приймальні пункти металобрухту.