Телекомпанія "Жовті Води" - Телекомпания "Желтые Воды" | Жовтоводський фейлетон «ТИ Ж МЕНЕ ПІДМАНУЛА, ТИ Ж МЕНЕ ПІДВЕЛА…»

Жовтоводський фейлетон «ТИ Ж МЕНЕ ПІДМАНУЛА, ТИ Ж МЕНЕ ПІДВЕЛА…»

Довір’я – це така річ: якщо раз загубив, то не шукай на тому ж місці, — все одно не знайдеш!..
І.Вільде, польська письменниця
Жаль, що людське життя – не пісня. Та й пісня не така проста річ. Один веде її легко і просто, наче дихає, таким красивим чистим голосом, що й солов’ї німіють! Другий п’яно дере божевільне попурі з бісівського репертуару, до того ж так бреше, що «Заспівали козаченьки…» виходить приблизно як «Ой мороз-мороз!..»
Отже, життя – не пісня… Але в пісні, як у житті, все ті ж драматично-комічні колізії, на зразок: «Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела…». Здогадуєтесь? Ні-ні, я не про залицяння закоханого парубка до дівчини — вертихвістки, яка день в день годує його різними «завтраками»… У понеділок обіцяє хлопцеві піти по барвінок, у вівторок – поцілувати разів сорок, у середу — сходити по череду… І так весь тиждень, а потім починає з початку. Одним словом, водить та й водить хитрюща дівка парубка за носа, а він не полишає віри… Ну що тут скажеш — закоханий по самі вуха!.. Та я не про закоханих і не народну пісню, а про наше життя. Бо які вже там пісні, коли вибори на носі! А міська влада, остаточно втративши довіру своєї громади, знову вийшла «на старт» чи не всім своїм складом…
Небайдужих людей лихоманить: як обрати достойних людей? Та й де їх, вибачте, взяти, якщо добрячі двадцять років «крутяться» одні й ті самі?!. Як тут не наступити на «старі граблі», що боляче б’ють по лобі? Аби новообрані депутати вкупі з міським головою керувалися не амбіціями, а простою совістю, дбали не про власну кишеню — про міську громаду! Згодьтеся, при недосконалій виборчій системі, що існує в країні, це задача не з простих.
І все ж, навіть в такій безнадійній справі як вибори, доречними стають прості поради. В ЗМІ та соцмережах активні жовтоводці підкидають різні рецепти, аби, даруйте на слові, знову «не лохонутися». Сказано ж: «Одна голова добре, а дві – краще». Як поціновувач людської мудрості, автор цих рядків не втрималась і витягла на світ Божий пару рецептів з
народної скарбниці. Дозволь, шановний читачу, ознайомлю з ними.
Рецепт перший
Народна мудрість стверджує, що не можна робити ставку на того «кандидата», котрий хоч раз піддурив. А вже якщо кілька разів – то й подавно! Моя старенька бабуся колись казали: «Боронь Боже довіряти своє майбутнє вовкам в овечій шкурі!» Демонструючи на словах готовність служити народу й турбуватись про його інтереси, «вовки в овечій шкурі» 25 січня 2014 року на позачерговій сесії міської ради від імені жителів міста(!!!) звернулись до тодішнього Президента та влади про повну підтримку їхніх дій. Поставивши під зверненням власні підписи й зачитавши його з високої міської трибуни, депутати від ПР та КПУ поставили хрест на залишках довіри до них особисто та їхніх партій. Міська громада це добре пам’ятає, а «героїв» знає в лице. Адже кожне слово має свою вагу, воно ж – не горобець!.. Дійство майже двохрічної давності виявилось своєрідним тестом на чесність і придатність служити громаді. Час не відмотаєш назад — цей факт уже ввійшов в історію. Тож ні вишиванка, котрою через пару місяців хизувались деякі горе-депутати, демонструючи повне єднання з народом (тим самим, якого власним підписом прирекли на заклання!), ні перескакування з однієї партії в іншу, немов вареники з полумисків зі сметаною, ні інша зміна кольорів значення вже не має…
Рецепт другий.
Життя доводить, що потрібно, нарешті, скептично подивитися на те, як подається громаді «політичний товар». Скажіть, люди добрі, чи хоч хтось вірить рекламі горілки «Пєрєпьолочка», що вона, як стверджує реклама, «очищена білком перепелиних яєць»? (Уявіть, скільки тієї дрібної птиці має бути на птахофабриках, аби «білком перепелиних яєць» очистити всю горілку торгівельної марки!) Чи, може, є такі довірливі? От бачите, а на рекламу купуємось… Отак і з партійним піаром. Лише сліпий не бачить, до чого
призвело засилля правлячої партії останнього десятиліття, а віримо в їх обіцянки про «достойне життя та дешевий газ». І дарма, що назва партії змінилась — її перші за списками представники разом з своєю сутністю змінюватись не збираються. Мова не лише про одіозні партії, буде чесніше не вірити жодній, якими б хорошими виборчими програмами ті не прикривались. Пора, люди добрі, «включити» простий здоровий глузд! Рецепт третій
Про «харизматичних» особистостей. Чомусь запам’яталась карикатура художника Василенка, розміщена в «Сільських вістях» десятирічної давності: в сільській хаті по різних кутках стоять на колінах дядько з тіткою і кожен молиться до свого «бога». Чоловік, само собою зрозуміло, – до ікони «газової принцеси»… Жінка – до портрета «містера Ю»… Ось така ментальність! Чим закінчились ті «обожнювання» — добре всі
знаємо, та й чи закінчились?!. В народі кажуть: «Вірити треба лише Господу Богу, а людям — довіряти або ні.» Тож перед тим, як проголосувати за «симпатичних» нам
політиків, варто поцікавитись, чи не розходяться, часом, їхні слова з діями.
Рецепт четвертий
Народ підмітив: «Ситий голодного не розуміє…». Є й інші, перевірені віками народні вислови, що підказують просту логіку: багатий чоловік уже обрав собі «життєві цінності»
- власне багатство. Ті, що обрали поклоніння «золотому теляті», навряд чи матимуть час, енергію та бажання служити ще комусь, крім свого ідола; не варто наївно сподіватись, що багатий дядько з доброго дива почне раптом турбуватися про бідного. Першоджерело нагадує: «Ніхто не може бути слугою двох панів, бо якщо одного з них він любитиме й буде горнутися до нього, то другого обов’язково зненавидить або принаймні ним знехтує…» (Святе Письмо). Та й класики «модної» в минулому столітті теорії марксизму попереджали про небезпеку «зрощення влади з капіталом».
А розумних та порядних людей, що можуть впливати на розвиток міста й області, жовтоводська земля, на щастя, не перестала родити. Правда, такі не штовхатимуться ліктями один з-перед-одного, не гонитимуться за примарою «вітру в полі»: владою, багатством, славою… В них інші цінності й вони зробили свій вибір — не на користь останніх. Переконана: порядність з чесністю та інші моральні переконання «кандидатів» можна було б виявити через детектор брехні «Поліграф», кошти ж зібрати всією громадою. І тоді охочих дорватися до «портфелів» різних калібрів одразу поменшало б, а громада, нарешті, отримала шанс виявити з-поміж себе достойних…
Григорій Сковорода – український філософ – сказав про це простими словами: «Не вчіть яблуню родити яблука, краще відженіть од неї свиней!»
Євгенія Джулай, жителька міста

, ,
4 комментарии на “Жовтоводський фейлетон «ТИ Ж МЕНЕ ПІДМАНУЛА, ТИ Ж МЕНЕ ПІДВЕЛА…»
  1. Приятно почитать, особенно на фоне бэ-мэ местных «ЗМI». А только выборы и разум — несовместимы. Человек — алогичен.

  2. Зато спустя годы можно будет издать роман «Куца доля: Жовтi Води з халепи в халепу». Куплю.

Добавить комментарий

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Custom avatar Custom avatar Custom avatar Custom avatar Custom avatar Custom avatar Custom avatar